У багатьох контрактах, правилах і умовах використання продуктів Google для аналітики й показу реклами є положення щодо ідентифікаційної інформації або ідентифікаційних даних. Ці положення забороняють надсилати в Google інформацію, яку Google може використовувати або класифікувати як ідентифікаційну.
У цій статті описано, як Google розуміє термін "ідентифікаційні дані", якщо його визначення немає у вашому контракті чи в правилах або умовах використання певного продукту. Ми прагнемо уникнути будь-яких непорозумінь із клієнтами, особливо з огляду на розширене визначення терміна "особисті дані" в Загальному регламенті захисту даних (GDPR) ЄС, що набув чинності 25 травня 2018 року.
Які дані Google вважає ідентифікаційними
Це інформація, за допомогою якої можна ідентифікувати особу, зв’язатися з нею або точно визначити її місцеположення. Така інформація включає:
- електронні адреси;
- поштові адреси;
- номери телефонів;
- точні місцеположення, як-от GPS-координати (однак дивіться примітку нижче);
- повні імена та прізвища або імена користувачів.
Наприклад, якщо ви видавець і положення вашого контракту забороняють надавати ідентифікаційні дані в Google, URL-адреси сторінок вашого веб-сайту, на яких показується реклама від Google, не можуть містити електронні адреси, оскільки ці URL-адреси сторінок надсилаються в Google у запитах оголошень. Google уже тривалий час саме так тлумачить заборону на надсилання ідентифікаційних даних.
Натомість Google не вважає ідентифікаційними даними:
- псевдонімні ідентифікатори файлів cookie;
- псевдонімні рекламні ідентифікатори;
- IP-адреси;
- інші псевдонімні ідентифікатори кінцевих користувачів.
Наприклад, якщо IP-адреса надсилається із запитом оголошення (а так відбувається майже завжди у зв’язку з використанням інтернет-протоколів), це не вважатиметься порушенням заборони на надання ідентифікаційних даних у Google.
Зверніть увагу, що дані, які Google не вважає ідентифікаційними, усе ж можуть вважатися особистими даними відповідно до регламенту GDPR.
