Як керувати правами на музику на YouTube

Підтвердження права власності

Десятиліття тому шанувальники записували вподобані пісні або виступи на касети й створювали добірки. Тепер вони діляться улюбленою музикою в мережі. Тисячі лейблів і власників авторських прав уклали ліцензійні угоди з YouTube, щоб отримувати дохід від розміщених шанувальниками відео. Правовласники згодні, що шанувальники завантажують записи концертів або ремікси, щоб висловити прихильність до улюблених виконавців – і це варто заохочувати. Вони також розуміють, що завантажений шанувальниками контент допомагає привернути увагу й збільшити продажі.

Усе це можливо завдяки системі Content ID, яка автоматизує керування авторськими правами. Коли шанувальник завантажує відео на YouTube, система зіставляє його з базою даних контенту, наданою власниками. Знайшовши збіг, система надсилає заявку на відео від імені власника контенту й дає йому можливість самостійно приймати подальші рішення. Лише 0,5% усіх заявок щодо використання музичного контенту надсилаються вручну, решту 99,5% система обробляє з точністю 99,7%. Сьогодні дохід від завантаженого шанувальниками контенту становить 50% від загального доходу музичної галузі на YouTube. 

Завдяки системі Content ID YouTube виплатив музичній галузі мільярди доларів, і це число значно зростає щороку. Тому припущення деяких виконавців і лейблів, що YouTube дозволив "неліцензованій" музиці заполонити свою платформу й це позбавляє виконавців доходу, здаються досить несподіваними. Насправді YouTube надзвичайно серйозно ставиться до керування авторськими правами й докладає всіх зусиль, щоб власники прав могли заробляти гроші незалежно від того, хто завантажує їхню музику. Жодна інша платформа не дає як популярним, так і маловідомим авторам такого прибутку від монетизації найрізноманітніших видів контенту.

Керування ліцензіями на музику

Щоб відтворити пісню на YouTube, потрібно мати низку різних прав, і зазвичай кожним із них володіє окрема сторона. Виплати за кожне відтворення пісні на YouTube потрібно розподілити між десятками правовласників з усього світу, щоб вони отримали свою частину доходу. 

Ми вважаємо, що надзвичайно важливо забезпечити виконавцям прозорі умови співпраці в музичній галузі, тож розгляньмо основні види авторських прав і правовласників.

Права на використання оригінального звукозапису

Зазвичай правами на використання оригінального звукозапису володіє лейбл, який записав пісню. Якщо оригінальний запис використовується у відео, лейбл, який керує цим каталогом, отримує роялті за те, що йому належить право власності на запис, і розділяє дохід із виконавцем. Часто кілька лейблів об’єднують зусилля, щоб керувати захищеними авторським правом звукозаписами, причому різні лейбли відповідають за права на різних територіях. Однак у лейблів може бути недостатньо ресурсів, щоб самостійно завантажувати контент і керувати ним. У такому випадку вони можуть працювати через агрегатора або дистриб’ютора.

Права на публічне виконання

В основі будь-якого оригінального звукозапису лежить музичний твір (композиція), до якого застосовуються різні права. На YouTube діють права двох категорій: права на публічне виконання й інші права.

Часто ліцензіями на публічне виконання володіють відповідні організації з авторських прав. Ці організації піклуються про те, щоб бари, ресторани, готелі тощо сплачували за музику, яка використовується в закладах. Коли пісня відтворюється на YouTube, організація отримує роялті за публічне виконання композиції та ділить його між авторами й музичними видавництвами. Часто за ці обов’язки в інших країнах відповідають так звані авторські спільноти. Ці спільноти призначені для керування правами й часто пропонують загальні ліцензії, завдяки яким ліцензіат може використовувати весь каталог авторської спільноти протягом певного часу замість того, щоб купувати окремі ліцензії для кожного твору.

Інші права

Зазвичай інші права на композицію контролюють видавці. Як і лейбли звукозапису, деякі видавці можуть мати недостатньо ресурсів, щоб самостійно керувати цими правами. Тоді вони можуть доручити більшим організаціям керувати правами від їхнього імені. Ці великі організації часто виступають агрегаторами або дистриб’юторами. Авторські спільноти можуть відповідати за продаж невиключних ліцензій на використання творів, збирати й розподіляти роялті в інших країнах.